Первая хроника царствГлава 7 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Шемуил сказал всему народу Исраила: |
|
4 Тогда исраильтяне избавились от своих статуй Баала и Астарты и служили только Вечному. |
|
5 Шемуил сказал: |
|
6 Собравшись в Мицпе, они черпали воду и выливали её перед Вечным. В тот день они постились, говоря: |
|
7 Когда филистимляне услышали, что исраильтяне собрались в Мицпе, их правители выступили против Исраила. Узнав об этом, исраильтяне испугались. |
|
8 Они сказали Шемуилу: |
|
9 Тогда Шемуил взял молочного ягнёнка и принёс его во всесожжение Вечному. Он взывал к Вечному об Исраиле, и Вечный ответил ему. |
|
10 В то время как Шемуил приносил жертву всесожжения, филистимляне приблизились, чтобы напасть на Исраил. Но на этот раз Вечный разразился на филистимлян сильным громом и привёл их в такой ужас, что они были наголову разбиты исраильтянами. |
|
11 Мужчины Исраила выступили из Мицпы и преследовали филистимлян, убивая их вплоть до окрестностей Бет-Кара. |
|
12 Тогда Шемуил взял камень и поставил его между Мицпой и Шеном. Он назвал его Эвен-Езер («камень помощи»), говоря: |
|
13 Так филистимляне были побеждены и не вторгались больше в землю исраильтян. Пока был жив Шемуил, рука Вечного была обращена против филистимлян. |
|
14 Города от Экрона до Гата, захваченные филистимлянами у Исраила, возвратились к Исраилу, и он освободил от власти филистимлян прилегающие земли. Между Исраилом и аморреями также был мир. |
|
15 Шемуил оставался судьёй над Исраилом всю свою жизнь. |
|
16 Из года в год он обходил Вефиль, Гилгал и Мицпу и повсюду судил исраильтян. |
|
17 Но он всегда возвращался в Раму, где был его дом, и там тоже судил исраильтян. Там же он построил жертвенник Вечному. |
1-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
|
2 І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато ча́су, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом. |
|
3 І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: „Якщо ви ці́лим вашим серцем верта́єтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Аста́рт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, — і Він спасе́ вас із руки филисти́млян“. |
|
4 І повикидали Ізраїлеві сини Ваа́лів та Аста́рт, та й служили Господе́ві, Самому Йому. |
|
5 І сказав Самуїл: „Зберіть усього Ізраїля до Міцпи́, а я буду молитися за вас до Господа!“ |
|
6 І зібралися до Міцпи́, і че́рпали воду та лили перед Господнім лицем, і по́стили того дня, та й казали там: „Ми згрішили перед Господом!“ І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі́. |
|
7 І почули филисти́мляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи́, — і підняли́ся филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филисти́млян. |
|
8 І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: „Не переставай кли́кати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе́ нас від руки филисти́млян“. |
|
9 І взяв Самуїл одне моло́чне ягня́, і приніс його повним цілопа́ленням для Господа. І кли́кав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. |
|
10 І прино́сив Самуїл цілопа́лення, а филисти́мляни приступи́ли до бо́ю проти Ізраїля. І загримів Госпо́дь того дня сильним громом на филисти́млян, та й привів їх у замі́шання, — і були́ вони побиті перед Ізраїлем. |
|
11 І повихо́дили Ізраїлеві люди з Міцпи́, та й гнали филисти́млян, і били їх аж під Бет-Кар. |
|
12 І взяв Самуїл одного ка́меня, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я́ йому: Евен-Єзер. І він сказав: „Аж доти допоміг нам Господь“. |
|
13 І були филистимляни перемо́жені, і далі вже не вхо́дили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филисти́млянах за всі дні Самуїлові. |
|
14 І вернулися до Ізраїля ті міста́, що филисти́мляни забрали були́ від Ізраїля, від Екро́ну й аж до Ґа́ту, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филисти́млян. І був мир між Ізраїлем та між Аморе́янином. |
|
15 І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого. |
|
16 І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу́, — і судив Ізраїля по всіх тих місця́х. |
|
17 І вертався до Рами́, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там же́ртівника для Господа. |
Первая хроника царствГлава 7 |
1-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір'ят-Єарімі, минуло багато ча́су, а було його двадцять літ. А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом. |
|
3 Шемуил сказал всему народу Исраила: |
3 І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: „Якщо ви ці́лим вашим серцем верта́єтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Аста́рт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, — і Він спасе́ вас із руки филисти́млян“. |
|
4 Тогда исраильтяне избавились от своих статуй Баала и Астарты и служили только Вечному. |
4 І повикидали Ізраїлеві сини Ваа́лів та Аста́рт, та й служили Господе́ві, Самому Йому. |
|
5 Шемуил сказал: |
5 І сказав Самуїл: „Зберіть усього Ізраїля до Міцпи́, а я буду молитися за вас до Господа!“ |
|
6 Собравшись в Мицпе, они черпали воду и выливали её перед Вечным. В тот день они постились, говоря: |
6 І зібралися до Міцпи́, і че́рпали воду та лили перед Господнім лицем, і по́стили того дня, та й казали там: „Ми згрішили перед Господом!“ І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі́. |
|
7 Когда филистимляне услышали, что исраильтяне собрались в Мицпе, их правители выступили против Исраила. Узнав об этом, исраильтяне испугались. |
7 І почули филисти́мляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи́, — і підняли́ся филистимські володарі на Ізраїля. І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филисти́млян. |
|
8 Они сказали Шемуилу: |
8 І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: „Не переставай кли́кати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе́ нас від руки филисти́млян“. |
|
9 Тогда Шемуил взял молочного ягнёнка и принёс его во всесожжение Вечному. Он взывал к Вечному об Исраиле, и Вечный ответил ему. |
9 І взяв Самуїл одне моло́чне ягня́, і приніс його повним цілопа́ленням для Господа. І кли́кав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. |
|
10 В то время как Шемуил приносил жертву всесожжения, филистимляне приблизились, чтобы напасть на Исраил. Но на этот раз Вечный разразился на филистимлян сильным громом и привёл их в такой ужас, что они были наголову разбиты исраильтянами. |
10 І прино́сив Самуїл цілопа́лення, а филисти́мляни приступи́ли до бо́ю проти Ізраїля. І загримів Госпо́дь того дня сильним громом на филисти́млян, та й привів їх у замі́шання, — і були́ вони побиті перед Ізраїлем. |
|
11 Мужчины Исраила выступили из Мицпы и преследовали филистимлян, убивая их вплоть до окрестностей Бет-Кара. |
11 І повихо́дили Ізраїлеві люди з Міцпи́, та й гнали филисти́млян, і били їх аж під Бет-Кар. |
|
12 Тогда Шемуил взял камень и поставил его между Мицпой и Шеном. Он назвал его Эвен-Езер («камень помощи»), говоря: |
12 І взяв Самуїл одного ка́меня, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім'я́ йому: Евен-Єзер. І він сказав: „Аж доти допоміг нам Господь“. |
|
13 Так филистимляне были побеждены и не вторгались больше в землю исраильтян. Пока был жив Шемуил, рука Вечного была обращена против филистимлян. |
13 І були филистимляни перемо́жені, і далі вже не вхо́дили в Ізраїлеві границі. І була Господня рука на филисти́млянах за всі дні Самуїлові. |
|
14 Города от Экрона до Гата, захваченные филистимлянами у Исраила, возвратились к Исраилу, и он освободил от власти филистимлян прилегающие земли. Между Исраилом и аморреями также был мир. |
14 І вернулися до Ізраїля ті міста́, що филисти́мляни забрали були́ від Ізраїля, від Екро́ну й аж до Ґа́ту, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филисти́млян. І був мир між Ізраїлем та між Аморе́янином. |
|
15 Шемуил оставался судьёй над Исраилом всю свою жизнь. |
15 І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого. |
|
16 Из года в год он обходил Вефиль, Гилгал и Мицпу и повсюду судил исраильтян. |
16 І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу́, — і судив Ізраїля по всіх тих місця́х. |
|
17 Но он всегда возвращался в Раму, где был его дом, и там тоже судил исраильтян. Там же он построил жертвенник Вечному. |
17 І вертався до Рами́, бо там був дім його, і там судив Ізраїля. І він збудував там же́ртівника для Господа. |